[1]Ось уже завершилася вистава «На полі крові» Лесі Українки, яка відбувалася 25-го лютого у Палаці культури міста Луцька. Спектакль було присвя4ено 139-літтю від дня народження славетної поетеси. До нас приїжджали молоді актори з Національного академічного театру імені Івана Франка Остап Ступка та Дмитро Рибалевський, режисер вистави: Юрій Розсальний. Перед відкриттям завіси на сцену вийшов критик, літературознавець, директор інституту літератури імені Т.Г.Шев4енка, о4ільник науково-дослідного Інституту Лесі Українки, академік Микола Жулинський.
Як зазна4ив пан Жулинський: «Саме цього тижня театр повернувся з Санкт-Петербургу, де під керівництвом художнього керівника Богдана Сільвестрови4а Ступки, трупа зіграла 5 спектаклів, отримавши шалений успіх. Сподобалася гра акторів не лише гляда4ам, але й театральним критикам. Вони були вражені високою культурою акторської гри, 4удовою режисурою, але найбільше їх схвилювало те, що театр зберігає класи4ні традиції. Бо в Росії класи4ний театр помирає 4ерез неймовірно велику кількість модерних постановок і 4ерез погоню за 4имось прогресивним та су4асним – втра4аються традиції.»
[2]
Після закін4ення вистави до сцени, де все ще стояли стомлені грою актори, по4али по-тихеньку підбиратися молоді студентки ВНУ. Кожна з яких захоплено простягала програмку до рук відомого артиста, диктувала своє ім’я, фотографувалася і відходила, даю4и можливість наступній дів4ині з 4ерги отримати свою дозу спілкування з зіркою. Автограф-сесія затягнулася надовго і Остап пожартував, що ладен залишитися в Луцьку. Але журналістам Молодіжного порталу Волині вдалося витягнути актора із загребущих рук луцьких фанаток і взяти в нього невели4ке інтерв’ю.
Перебуваю4и на безкіне4них гастролях, 4и встигаєте Ви роздивлятися міста, до яких приїжджаєте?
Залежить від щільності графіку, бо, коли приїжджаєш на один день, як сьогодні, важко що-небудь роздивитись. Але нам вдалося побувати у фортеці.
У нашому театрі практикується «загін» у4нів та студентів на різноманітні вистави, де вони ведуть себе м’яко кажу4и… не по-людськи. 4и траплялися у Вашій професійній діяльності подібні випадки?
Ну, вже давно ніхто нікого не заганяє. У нас в Києві молодь сама ходить на вистави.
Яка формула Вашого успіху?
Не знаю… Напевно, якась …хімі4на. Я ще не можу повністю її змоделювати.
4и можна змусити любити мистецтво?
Можна! Треба виховувати це з дитинства, прививати любов до мистецтва. Але в кожного свій метод.
Якби Ви отримали привабливу пропозицію працювати закордоном, 4и змогли би покинути Батьківщину?
Зміг би попрацювати закордоном, але недовго, а потім зви4айно б повернувся додому.
Якби у Вас з’явилася можливість змінити себе та нашу державу, що б Ви для цього зробили?
По4истив би країну від снігу, бо це справжня катастрофа!!!!
Зю Побережнюк
