У Луцьку молодь спонукали мандрувати та ламали стереотипи про подорожі.
У четвер, 26 лютого, у Молодіжному центрі в рамках проекту EnglishOK відбувся перший Trаvel Club.
Цікаву і корисну лекцію, яка була спрямована на руйнування міфів про подорожі, провела волонтер Корпусу миру зі США Торі Годфрі.
Зазвичай на перешкоді мандрам стають різні страхи: молода людина думає, що не може подорожувати, бо не має достатньо грошей, не зможе відкрити візу, погано знає англійську чи іншу іноземну мову, боїться літати літаком чи стати жертвою торгівлі людьми.
Насправді кожен з цих пунктів – не більше ніж стереотип. Адже подорожувати можна і з невеликим бюджетом: пересуватись за допомогою автостопу, шукати безкоштовне житло за допомогою мережі каучсерфінг або ж скористатися недорогими хостелами. Як виявилось, безкоштовно заночувати можна навіть у церквах.
Також існує багато країн, які українці можуть відвідати без візи – це Білорусь, Грузія, Вірменія, Аргентина, Ізраїль та багато інших.
За словами Торі, яка відвідала близько 10 країн, головне у мандрах – це бажання, а можливостей подорожувати бюджетно і цікаво – насправді дуже багато.
ФОТО – Богдана Колеснікова.
Лучанам розповіли, що варто брати з собою в Індію, як знайти там хороший готель за помірну ціну та де поїсти, щоб не отримати розлад шлунка.
Власними враженнями ділилася мандрівниця Мар’яна Микитюк під час зустрічі з лучанами, яка відбулася у суботу, 16 січня, у Молодіжному центрі.
Київська художниця, дизайнер та мандрівниця узимку минулого року вирішила втекти подалі від українських морозів у сонячну Індію.
У подорож Мар’яна вирушила зі своїм хлопцем, пара спеціально обрала нетуристичні регіони у південній Індії. Планували поїхати на три місяці, але візу дали лише на два. Рік тому віза коштувала 40$, а квитки на двох в обидві сторони обійшлися 1100 доларів за курсом 17 гривень. За два місяці там витратили 20 тисяч гривень, більша частина з яких пішла на житло.
«Ми думали використовувати каучсьорфінг, але надіслали купу запитів і зрозуміли, що в Індії він просто не діє. Тому майже половина коштів усієї поїздки у нас пішла на проживання в готелях. Ціни різні: у великих містах, наприклад, у Мумбаї, найдешевший готель з доволі скромними умовами коштував 300 гривень, а у невеликих містечках набагато кращі кімнати були значно дешевшими. Дивиною для нас стало те, що у них не прийнято робити готелі із вікнами. Часто це були кімнати взагалі без них, або вікна виходили на стіну іншого будинку і служили швидше вентиляцією», ‒ поділилася враженнями мандрівниця.
Індія – рай для вегетаріанців, стверджує Мар’яна, яка веде саме такий спосіб життя. Там дуже багато овочів і фруктів, які надзвичайно дешеві та мають набагато насиченіший смак, ніж ті, що привозять до нас. Можливо, саме тому, що мандрівники вживали лише рослинну їжу, у них не було ніяких проблем зі здоров’ям, бо м’ясо там зберігають та продають не завжди у нормальних санітарних умовах.
Подорожувати автостопом в Індії не прийнято, тому Мар’яна із своїм хлопцем пересувалися громадським транспортом, який дуже дешевий – відстань у 1000 км можна проїхати поїздом за 150 грн. Вагони в доволі хорошому стані, є навіть два туалети – для індійців та більш комфортні для іноземців, щоправда, там немає туалетного паперу. Мандрівниця попереджає, що індійці ним майже не користуються, якщо і знайдете туалетний папір, то коштуватиме він приблизно 50 грн.
«Індійці – дуже миролюбна нація, жодного разу ми не бачили такого, щоб вони повели себе агресивно чи нагрубіянили. Саме тому в одній країні мирно співіснують представники різних каст і релігій», ‒ вважає Мар’яна Микитюк.
Але особливо поспілкуватися з індійцями не вдалося, бо більшість не розуміє англійську. В одній місцевості на вулицях мандрівники зустріли радянську символіку. Люди, які там проживали, коли почули, що до них приїхали туристи з України, дуже зраділи, почали вигукувати щось про Радянський Союз, тобто вони взагалі далекі від сучасних реалій. Надзвичайно багато туристів з Росії, тому навіть ціни на деяких вивісках вказані у… рублях.
В Індії дуже помітний поділ на касти, але індійці зовсім не проти так жити. За словами киянки, індійські поліцейські озброєні лише бамбуковими палками, але до них, як до вищої касти, настільки висока повага у суспільстві, що ніхто навіть не наважиться їм якось суперечити.
Багато індійців дійсно живуть у «знаменитих» «нетрях», майже у п’ятої частини жителів навіть немає паспорта.
«Ми зрозуміли, що у країні, в якій живе більше півтора мільярда людей, дуже важко провести якісь кардинальні реформи. Але, як не дивно, такі речі не відлякують від Індії, це якось не страшно, а навіть природно. Натомість у них велика концентрація красивої природи і цікавих людей, це одна з найкращих поїздок у моєму житті», ‒ стверджує мандрівниця.
Тому закликає не боятися і не відкладати пригоди на потім, адже лише за допомогою таких подорожей можна побачити, наскільки красива і різноманітна наша планета.
Враження мандрівниці записала Оксана ФЕДОРУК
Лучанки Юля Камінська та Олена Сідімянцева, мандрівний тандем “Мандросвіт», на власному прикладі доводять, що дівчата можуть самі вільно подорожувати автостопом не тільки Україною, а й по всьому світу.
Протягом півроку дівчата здійснили подорож до Марокко. Їх маршрут пролягав через Польщу, Німеччину, Нідерланди, Бельгію, Францію, Іспанію, Марокко, Швейцарію, Австрію, Чехію та Словаччину.
Вони витрачали мінімум коштів, отримуючи при цьому максимум вражень, і готові поділитися із лучанами своїм досвідом подорожування. Говоритимемо про туризм, подорожі та вільні мандри.
Зустріч відбудеться у неділю, 27 грудня, в обласній бібліотеці для юнацтва (просп. Волі, 2).
Ви почуєте поради про те, як:
- розширити кругозір, перестати боятися світу та людей;
- мандрувати багато, часто, цікаво та дешево;
- сприймати позитивно будь-який новий досвід.
Початок о 15:00 год.
Вхід вільний.
Деталі у групах в соцмережі ВКонтакті та Facebook.
Автостоп (hitchhiking англійською) – спосіб пересування, що полягає у використанні попутного транспорту, найчастіше автомобілів.
Вважається, що водій отримує взамін на добровільну допомогу автостопникові спілкування з цікавою людиною та корисний обмін інформацією (а не грошова винагорода), пише Рulse.org.ua.
Найпоширенішим сигналом автостопника є піднятий вгору великий палець.
До автостопу у різних країнах ставляться по-різному: десь зупинити машину надзвичайно легко (Грузія, Турція), десь важче (Іспанія), а у деяких країнах він заборонений взагалі. В Україні такий спосіб пересування тільки розвивається, не всі водії ще розуміють, що це. Традиційно вважається, що автостоп у західних регіонах легше, ніж в центральних та східних. А я спробую з власного досвіду та досвіду моїх друзів переконати тебе, чому варто уже зараз спробувати подорожувати автостопом.
Можливість бюджетної подорожі. Неодноразово чула від однолітків щось на кшталт: «Я не можу нікуди їздити, у мене немає грошей». Найчастіше значну частину витрат займає дорога. Але автостоп вам не коштуватиме нічого, окрім витрачених сил, часу та отриманих вражень, а на їжі та житлі теж можна зекономити (про це в інших матеріалах). Головне визначити, що важливіше: повноцінний комфорт чи новий досвід та враження.
Подолання стереотипів. Уже після першого стопу ти зрозумієш, що не кожен водій має погані наміри, не кожен – маніяк чи злодій (хоча такі теж можуть траплятися, але рідко); не кожен далекобійник – «недалека» та безкультурна людина. У Турції для мене справжнім відкриттям стали мешканці цієї країни. До цього про турків я чула здебільшого щось не дуже хороше, але була приємно здивована їх щирістю, відкритістю та гостинністю.
Нові цікаві знайомства. Хто знає, кого ти зустрінеш в дорозі? Мій знайомий якось застопив чоловіка Руслани Писанки, причому дізнався про це у розмові абсолютно випадково. Бізнесмен, архітектор, логіст чи просто далекобійник – у будь-якому випадку вони зможуть розповісти багато цікавого, а іноді (якщо ви встигли добре роззнайомитися) про всяк випадок можна навіть обмінятися контактами. А вони іноді бувають дуже корисні.
Розширення світогляду. Коли подорожуєш автостопом, у розмові можна дізнатись дуже багато: про ті чи інші професії, способи життя, культуру, звичаї, вивчити нові слова, якщо їздиш закордоном. Можливо, ці знання й ніколи тобі не знадобляться, але ніколи не знаєш, які ситуації підкине тобі доля.
Надзвичайні краєвиди. Під час поїздки поїздом чи автобусом ми досить часто втрачаємо нагоду роздивитися мальовничі пейзажі, що простягаються обабіч траси. У Грузії нам кілька водіїв не тільки розповідали про місцини поряд з дорогою, а й зупиняли машину, даючи нам можливість зробити кілька крутих фотографій. Хіба був би у вас такий шанс в автобусі? Навряд.
Пригоди. Коли ще, як не у молоді роки, наважуватися на авантюри, бажати подорожей, приймати карколомні рішення? Під час планування свого першого закордонного стопу до Грузії, я навіть подумати не могла, що перетну кордон із Турцією, а потім мій друг вмовить мене проїхати за 20 годин ще 1000 км, щоб потрапити до надзвичайного Стамбулу! І ще було надзвичайно багато пригод, котрі весело та приємно згадувати, і про які можна буде розказати дітям врешті-решт. Це також можливість відчути більшу самостійність (якщо раптом ти її ще не відчув). Поки ти необтяжений життєвими умовами, чого б не використати своє життя наповну?
Проте, збираючись у мандрівку, слід пам`ятати прості правила:
Першочергово стоїть питання безпеки. Тому раджу дівчатам не ризикувати та не стопити поодинці. Звичайно, є багато історій відчайдушних мандрівниць, але не всі вони мають гарне закінчення. Тому все ж краще не ризикувати. Найкраще поєднання: хлопчик + дівчинка. Якщо взагалі без варіантів, то «дівчинка + дівчинка» теж підійде. Двом хлопцям, за досвідом багатьох, буває важкувато стопити. Про заходи безпеки (тримати поруч кастет або газовий балончик) питання спірне. Як каже одна моя добра знайома: «Світ розумний, і якщо ти береш з собою речі, то вони тобі знадобляться». Це стосується і таких «безпекових» засобів. Також дівчатам слід уникнути коротких шортів або кофтинок з вирізом в одязі, щоб не справдити про себе оманливе враження.
Довіряйте своїй інтуїції. Якщо водій та/або пасажири машини, що зупинилися, викликають у вас пересторогу, спитайте про місто в іншому напрямку, зробіть вигляд, що помилилися. Але таке буває доволі рідко, і іноді неприязні на перший погляд водії насправді виявляються добрими людьми та цікавими співрозмовниками. Та все ж надто наївними бути теж не варто.
Прокладайте маршрут подорожі.Вірогідність того, що ви одразу застопите машину до пункту призначення, не дуже висока, тож треба знати, через які населені пункти ви маєте їхати, аби дістатися до місця по «відрізках». Також обирайте шляхи «від центру до центру».
Уважно обирайте місце для автостопу.Найкраще стопити на виїзді з міста біля автозаправок, за перехрестями або будь-чим, що змушує водія знизити швидкість. Також бажано, щоб поруч з вами було узбіччя, на якому буде легко зупинитися, навіть якщо автомобіль трохи проїде вперед. Дивіться навколо себе, щоб поряд з вами не було, наприклад, знаку заборони зупинки. Уникайте схилів та ставайте за автомобільними розв’язками. Намагайтеся мислити з позиції водія, чи зручно йому б було зупинитися саме тут і чи помітить він вас взагалі.
Бажано не залишатися на дорозі вночі: менше шансів, що вас помітять, але більше шансів для дивних та не дуже приємних історій.
Не всі знають, що таке автостоп. Тому іноді все ж краще проговорити перед поїздкою
Пам’ятайте: ви платите водієві своїми розмовами. Зазвичай водії підбирають мандрівників, щоб не було нудно, отже намагайтеся бути розважливими, відкритими та позитивно налаштованими. Можна заготувати кілька тем або питань, з яких можна буде розвинути обговорення. Приміром, я зазвичай питаю водіїв, як часто вони зупиняють машину автостопщикам, які країни вони відвідали. Проте є заборонені теми: родина, гроші, політика, вантаж (якщо це фура). Не варто підіймати ці питання, тільки якщо водій сам не заговорить про них. Також намагайтеся не сперечатися, краще просто вислухайте. Будьте чемними і даруйте гарний настрій.
Звісно, автостоп має і ряд недоліків. Перш за все, це виснажливо. Діставатися до пункту призначення стопом іноді значно довше, ніж, наприклад, залізничним транспортом або автобусом. Також з піднятим догори великим пальцем на трасі можна простояти не одну годину, а деколи машина зупиняється за кілька хвилин. Все залежить від пори року, часу доби, місцевості, місця стопу, того, як вас сприймають водії, та везіння. Так-так, інколи інакшої причини, як везіння або ж навпаки, і не придумаєш! І, якби там не було, певною мірою це ризик. Але ж ризик може бути всюди, чи не так?
Усі стопери в один голос кажуть, що автостоп – це більше, ніж засіб пересування для бюджетних подорожей. Це спосіб світосприйняття і стан душі, філософія і можливість краще пізнати світ…
Починайте відкривати спочатку власну країну. Повірте, у нас є багато чого, що варте вашої уваги. Чудові краєвиди, відкриті та щирі люди, захоплююча архітектура – гадаю, цього достатньо, щоб прагнути відвідати якомога більше українських місцин та побачити красу на власні очі. Про автостоп закордоном читайте у наступних матеріалах.
Отож, мерщій! Не вагайтесь, покидайте свою зону комфорту та прямуйте назустріч новим відкриттям!
Надія Гранкіна
Луцьк вчетверте приймав учасників всеукраїнського молодіжного проекту “Твоя країна”.
Його організували активісти молодіжної громадської організації «Фундація регіональних ініціатив», йдеться у сюжеті Рrozoro.tv.
У рамках цього проекту молоді люди, студенти їздять у різні куточки України, в яких організовують кількаденний візит — складають програму: екскурсії, майстер-класи, квести, зустрічі із цікавими людьми. Таким чином молодь відкриває для себе Україну, руйнує стереотипи, розвивається. До того ж це найбільш бюджетний варіант мандрівки, адже частину витрат організатори беруть на себе, шукають спонсорів та забезпечують проживанням.
Як розповіли координатори візиту в Луцьку Оксана Федорук та Ірина Тверда, цього разу до Луцька приїхали 15 хлопців та дівчат із Києва, Харкова, Луганська, Запоріжжя, Херсона, Львова, Рівного, Хмельницького, Черкас, Чернігова та інших міст України. Традиційно вони побували у Луцькому замку, Старому місті, познайомилися із цікавими людьми, так, наприклад, лучанки-мандрівниці Юля Камінська та Олена Сідімянцева поділилися з гостями враженнями про свої подорожі, розповіли деякі “секрети” автостопу, каучсерфінгу.
